Я із сім'ї художників, малюю все своє життя, часто прогулював школу й бігав натомість до тата у майстерню, потім переїхав у велике місто і вступив до університету. З наркотиками познайомився ще у дитинстві, спробував три типи наркотиків: травку, тарен і трамадол, якщо враховувати алкоголь, то чотири, але в дитинстві - це повна хуйня, вони не дають нічого, бо у тебе ще нічого немає. Все це здатне посилити твої думки. Коли ти усвідомлюєш, що ти робиш і коли у тебе є мета, для якої ти використовуєш різні способи, то це клас, а коли у тебе немає мети, то це безцільне використання наркотичних речовин і свого здоров'я.

Для мене мистецтво - це життя і все, що з ним пов'язане: спосіб думки, спосіб поведінки, у цілому, це спосіб життя і що б ми не мали на увазі під цим. Мистецтво - це все.
Натхнення я беру із свідомості. А те, що стосується таких речовин як наркотики, бухло, то це не головне, вони просто трохи допомагають. Окрім наркотиків, алкоголю і подібних речей, я черпаю натхнення від роботи, самого процесу малювання. Пам'ятаю, мені колись батько сказав, що ніколи не можна чекати натхнення, потрібно просто ставати і хреначити, працювати і працювати, і на перших етапах не важливо чи виходить чи ні, головне, що сама робота є для тебе натхненням.

На першому курсі в інституті у нас був приголомшливий викладач по живопису. Біля інституту був генделик, ми перед парою там зустрічалися і випивали коньяк: кому 25, кому 100 грам вистачало, а викладач випивав взагалі склянку. Зрозуміло, що у нього багато досвіду в цій справі і він це аргументував тим, що алкоголь допомагає бачити колір. Здається, навіть якісь там нейробіологи пояснили, що розширюються судини і сприйняття кольору стає тоншим.

Багато хто думає, що бухло, наркотики вганяють у фрустрацію, депресію, заважають роботі, але я не згоден. У мене зовсім все не так, мені це ніяк не заважає, хоча я знаю багато хлопців, які не можуть працювати під чимось.
Для мене, наприклад, екстазі - ахуєнний наркотик, мій улюблений. Сумно, що його дія триває не більше півтори години. Це наркотик щастя - офігенна тема, який дає дуже сильну ейфорію і її неможливо відчути тверезим, гуляючи по вулиці. Але під ним я не можу малювати, мені краще бігати, валятися, цілуватися, все що завгодно.
Проте хотів би зазначити, що у мене більше науковий підхід до всіх наркотиків, за цим цікаво спостерігати і відчувати, при цьому нічого не робити, насолоджуючись саме цим моментом. Екстазі дає мені наукове розуміння, він не дає натхнення.
Мені здається, що найбільше натхнення дають гриби, ЛСД - херня повна. Я їв гриби кілька разів, а потім вже їв екстазі. Ну, ось знаєш, іноді купуєш собі хліб свіжий, такий смачний, хороший, там якась бабуся його зробила, а потім купуєш хліб з маркету, і потім ти його їси і розумієш, що він якийсь не такий, він пластиковий, у ньому немає любові. І ось така ж ситуація з грибами і екстазі.
Травка теж хороша річ, я курю її дуже давно, але зараз з певною періодичністю, бо у порівнянні з бухлом, вона приїдається, а ось бухло ні.

На мою думку, серед українських митців наркотики не дуже поширені, ми просто багато п'ємо і куримо.
Ну взагалі, хто з художників були завзятими наркоманами і алкашами? Це імпресіоністи - Тулуз Лотрек, Ван Гог і всі інші, але найбільший апогей цього в історії мистецтва - це постімпресіоністи і експресіоністи, наприклад, Поллок, Бекон. Їхній спосіб життя був таким: вони бухали щодня, з самого ранку, замість склянки води як годиться. Або той же Модільяні, який чим тільки не закидався.
Ось хотів би звернути увагу на Модільяні: гашиш допоміг йому, а не через гашиш він дізнався, що таке палітра, бо він уже знав що таке палітра, а потім гашиш йому допоміг. Я так на цьому акцентую, тому що для мене це дуже важливо. Потрібно пам'ятати про першочерговість факторів.
Я дуже радію, що зараз бухий художник не є нормою або чимось модним. Тенденція на тверезість мені подобається.
Я вважаю, що мистецтво без наркотиків можливе, бо не можна сказати, що наркотики є натхненням для художника, оскільки є багато інших прикладів.